|
Після І поділу Польщі Перемишль
знайшовся під австрійським пануванням і
в 1789 р. одержав новий міський привілей,
який говорив про заміну давнього
управління рад і засідательського суду
новоорганізованим магістратом.
Змінилась також організація
канцеларії.
Занехано
ведення старопольський книг записів,
а службовці магістрату виготовили
індекси для засідательських книг.
Внаслідок цих дій більшість
старопольського архіву, за винятком
пергаментових дипломів була
складена в одному з приміщень
магістрату і була там також після
заняття будинку Обласним судом в
Перемишлі заснованим у 1855 році.
Міські акти були тоді з’єднані з
судовими.
Така ситуація тривала до 1874 року,
коли це акти передані судові були
повернені місту.
Опіку над поверненим архівом
повірено, на пропозицію перемиського
бургомистра др Валерія Ваиґарта,
Мєчиславові Блажовському, який
опрацював у роках 1874-1877 “Каталог
стародавнього Королівського архіву
міста Перемишля”, що становить до нині
джерело догороцінних інформацій про
історію і зміст старопольських архівних
документів. Період двох світових воєн не
приніс більших знищень у фондах
старопольських актів.
Під час І світової війни перемиський
архів збагатився навіть новими
надбаннями, тому , що в липні 1916 року
покликано Комітет воєнного архіву в
Перемишлі, що був представництвом
Польського воєнного архіву у Відні.
Акція започаткована цією установою
та цьогочасного міського архіваріуса,
Тадеуша Тросколянського, довела до
зібрання друків, книжок, записів-щоденників,
преси на польській, українській та
німецькій мові, що торкалися польської
справи під час І світової війни та
історії обложеної кріпості в Перемишлі.
Не зберігся до нинішніх часів інвентар
воєнного архіву, виготовлений
архіваріусом Марією Полячкувною.
В роках ІІ Речіпосполитої зроблено
натомість другу спробу упорядкувати
старопольські акти.
Виконуючи обов’язки архіваріуса Ян
Смолка спираючись на каталог
Блажовського надав новий уклад міським
документам, а результат цих праць – це
виданий у 1927 році “Каталог Архіву
давніх актів міста Перемишля”.
В роках ІІ світової війни
старопольські фонди були два рази
вивожені з міста, у 1940 році забрала їх до
Львова окупаційна радянська влада,
звідки повернулися до Перемишля в 1943
році.
Чергову евакуацію розпорядила
відстуапаюча в 1944 році німецька влада,
внаслідок чого перемиські архівні
документи знайшлись в Тинці біля
Кракова і були повернені щойно у 1947 році.
На місці зберігались цілий воєнний
період документи ХІХ ст., які
відносились до війни.
В післявоєнний період надбання
Перемиського архіву поповнювались
передовсім актами управління державної
та спеціальної адміністрації,
культурних установ, судовими і
нотаріальними та актами шкіл з
території бувшого Ряшівського
воєводства.
Після смерті Яна Смолки в 1946 році
пост міського архіваліуса перейняв
доцент Казімєж Арламовський і займав
його до часу, коли міський архів
перейняла держава в 1951 році.
Розпорядженням Міністра освіти від
10 листопада 1950 р. був покликаний
Воєвідський державний архів у Ряшеві.
Архів міста Перемишля після
залучення його до державної архівної
мережі в червні 1951 року був
підпорядкований ВДА в Ряшеві.
Одержав назву Воєвідський державний
архів у Ряшеві Відділ у Перемишлі.
Важкі квартирні умови
ВДА в Ряшеві спричинили перенесення
його до Перемишля, в якому створено
Воєвідський державний архів у Ряшеві з
осідком в Перемишлі, а в місце ВДА в
Ряяшеві відкрито Територіальний відділ.
Директором ВДА у Ряшеві з осідком в
Перемишлі став доцент Казімєж
Арламовський.
Квартирні умови ВДА кращі від
ряшівських не заспокоювали потреб
новопокликаного архіву.
Порушені клопотання довели до
одержання від міської влади в січні 1961
року поцерковного будинку ОО. Василіян
при вулиці Польського червоного хреста
4.
Внаслідок капітального ремонту
одержаного будинку знайшли в ньому
місце склади, бібліотека, наукова
лабораторія, фотографічна та палітурна
майстерня і адміністраційні приміщення.
Директор ВДА доцент К. Арламовський крім
порушених клопотань про будинок і
проведеного ремонту зорганізував
державну архівну мережу, яка охоплює
своєю діяльністю територію Ряшівського
воєвідства.
Організовано по черзі архіви: у Ясло
(1952), Тарнобжеґу (1953), Сяноку (1954),
Пшеворску (1961).
Після переходу на пенсію директора К.
Арламовського в році 1970 перенесено
осідок ВДА до Ряшева, нотомість в
Перемишлі створено Територіальний
відділ, якого керівником стала мгр
Ванда Капут, а після її виїзду до Кракова
Аурелія Дзєдзюк.
Створення у 1975 р. Ряшівського
воєвідства, а також хороша квартирна
база архіву, багатий фонд, традиції
культурного і наукового осередка, були
основою покликання розпорядженням № 4
Міністра науки, вищої освіти і
техніки від дня 21 січня 1976 року
Воєвідського державного архіву в
Перемишлі, який охоплює своїм обсягом
територію Перемиського воєвідства.
Функцію виконуючого обов’язки
директора повірено Аурелії Дзєдзюк, від
1 серпня 1976 року пост директора перейняв
др Здзіслав Конєчни.
Завдяки його зусиллям в 1977 році
Президент міста Перемишля передав
Архівові додаткове приміщення бувшого
монастиря Отців Василіян, яке раніше
було у користуванні монахинь, які
опустили його в 1976 році.
В роках 1983-88 проведено капітальний
ремонт і розбудову одержаних будинків.
Будівельні роботи велись при
нормальній роботі архіву, а його
працівники працювали в дуже тяжких
умовах.
Чергові зміни відбувались у зв’язку
з реформами
ладу держави.
Закон у відношенні до Католицької
церкви у ПНР схвалений Сеймом у 1989 р.
відкрив можливості майнових претензій
Греко-католицької церкви.
Скористувались ними Отці Василіяни,
заявляючи претензію Майновій комісії у
Варшаві, яка рішенням від 1 жовтня 1991
року постановила повернути бувшу церкву
і монастир Отцям Василіянам.
Вища дирекція Державних архівів у
Варшаві не мала засобів для будови
нового об’єкту архіву в Перемишлі.
Завдяки підтримці м.ін. перемиських
організацій, Президента міста Перемишля,
Перемиського воєводи вдалось здобути
будинок колишньої пральні і міської
лазні в Перемишлі.
Здобуття засобів на капітальний
ремонт і модернізацію одержаного
будинку з МНО було можливе лише завдяки
клопотанні воєвідської влади Перемишля,
численних суспільних організацій,
Головного директора Державних архіві у
Варшаві, а також Начальника фінансового
відділу НДАП. Додаткові фінансові
засоби здобуто від Сеймової комісії
національних і етнічних меншин, Фонду
реабілітації інвалідів, Фонду охорони
середовища і від Воєвідського
консерватора пам’яток архітектури.
Внаслідок ремонту, який
продовжувався
від 1992 до 1996 року, Державний архів у
Перемишлі одержав будинок, що
відповідає архівним вимогам.
В нових складах можна помістити 7
тисяч акт.
Крім цього в новому будинку
знаходиться антимагнітний склад,
приготований для зберігання нових
носіїв а також, приміщення виділені для
приймання акт, які не вимагають
дезинфекції та окремі для цих, що її
вимагають з вакуумною камерою для
дезинфікування акт, приміщення відділу
консервації (у цьому числі майстерні
фотографічно-репрографічні, палітурня),
приміщення приготоване для комп’ютерного
центру і підключення в майбутньому до
комп’ютерної мережі архівів,
бібліотека з читальним залом, наукова
лабораторія, конференційно-виставочний
зал, малий конференційний зал, кімнати
призначені для опрацьовування акт,
офісні приміщення та ряд інших,
необхідних для функціонування
сучасного архіву.
У 1996 році на пенсію відходить др
Здзіслав Конєчни.
Внаслідок конкурсу новим директором
Державного архіву в Перемишлі став мгр
Богуслав Бобуся. Державний архів у Перемишлі роками
співпрацює з регіональними
товариствами, в першу чергу з
перемиським відділом Товариства
польських архівістів, з перемиським
відділом Польського історичного
товариства та Товариством приятелів
наук, Товариством приятелів Перемишля і
регіону, Польським східним союзом і
іншими.
Від кількох років Архів піддержує зв’язки
з Відділом історії та архівістики
Університету ім. М. Коперника в Торуню,
де в межах післядипломних студіїв
перемиські архівісти
підвищують свої кваліфікації,
найперше в ділянці компутеризації
архівів. В 1997 році підписано угоду про
співпрацю з Центральним державним
історичним архівом у Львові в межах,
якої принято обмін досвідом та
співпрацю в ділянці спільних видавництв,
які полегшують користувачам доступ до
джерельних інформацій.
Детальні інформації відносно різних
форм наукової, видавничої і
популяризаторської праці Архіву в
Перемишлі поміщуються у видаваних
друком річних звітах з діяльності цієї
установи в ченгових номерах “Історично-архівного
річника”.
|
